Директорія оголосила війну большевикам (16 січня 1919 року)

Події Першої світової війни 1914-1918 років та Лютневої революції 1917 року стали каталізатором для українського національно визвольного руху і привели до відновлення власної української повноцінної державності – Української Народної Республіки (УНР).

У цей бурхливий період відродження УНР самоудосконалювалась і перейшла три фази:

·       Центральна Рада

·       Гетьманат

·       Директорія.

УНР була визнана як суверенна держава большевицькою Росією і ще тридцятьма державами світу. Як суверенна держава УНР брала участь у переговорах і була одним з підписантів Брестського мирного договору.

13 листопада 1918 року керівництво большевицької Росії офіційно розірвало Брестський договір. Росія стала готуватись до збройної агресії проти української держави.

31 грудня 1918 року Директорія запропонувала Раді Народних Комісарів РСФРР переговори про мир. Під час переговорів радянська сторона відкинула звинувачення у веденні неоголошеної війни, лицемірно заявивши, що жодних російських регулярних військ в Україні немає. (Вдумливий читач тут, напевно, проведе паралелі з заявами Росії про війська у Донбасі у наш час.)

3 січня 1919 року війська Червоної армії захопили Харків, де через три дні ухвалили рішення про нову назву радянської України - тепер це була Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР).

Директорія спочатку обмежувалась численними дипломатичними попередженнями про порушення суверенітету УНР Росією.

Та після ще однієї заяви наркома (міністра) закордонних справ Росії Георгія Чичеріна про відсутність їхніх військ в УНР, 16 січня 1919 року Директорія оголосила війну большевикам.

У цій війні сили були далеко не рівні.

В умовах зростаючої загрози захоплення Києва радянськими військами Директорія провела ряд символічних демонстрацій своєї суверенності: по-перше, 22 січня 1919 р. вона відсвяткувала формальне об’єднання («Акт злуки») УНР з утвореною ще восени Західноукраїнською Народною Республікою (ЗУНР), а по-друге, 22—28 січня про вела в Києві засідання Трудового конгресу, якому приділялася роль революційного парламенту.

Наприкінці січня – на початку лютого 1919 року російські большевицькі війська просунулися вглиб України, розбили основне угрупування військ Директорії під Києвом і 5 лютого зайняли Київ.

11 лютого 1919 року Володимир Винниченко залишив посаду голови Директорії і передав свої повноваження Симону Петлюрі.

Війська С. Петлюри продовжували чинити опір завойовникам. Та восени 1920 року російсько-большевицька 14-а армія під командуванням І. Уборевича розгромили 35-ти тисячну армію Директорії між Дністром і Збручем. Залишки військ перейшли через Збруч на територію контрольовану Польщею, де були роззброєні і інтерновані.

Розуміючи власну поразку, голова Директорії С. Петлюра 11 жовтня 1920 року оголосив про припинення існування її як вищого державного органу УНР в Україні.

Далі уряд УНР працював в екзилі (у вигнанні).

Травень 2018 року